Жили-були на світі три братика - три порося. Всі троє були однакового росту, рожеві, веселі, кругленькі. І у всіх поросят були однакові веселі закручиваюшщиеся хвостики.

І навіть імена у поросят були схожі. Їх звали: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф.

Вони все літо грали, перекидалися в траві, валялися на сонечку, купалися в теплих калюжах.

Так пройшло все тепле літо. Але ось настала холодна осінь.

Вже слабше гріло сонечко, потягнулися над пожовтілим лісом сірі хмари.

Одного разу вранці Наф-наф сказав своїм братам:

- Пора нам подумати про зиму, я тремчу від холоду весь. Так і застудитися недовго. Ось що я пропоную: давайте теплий будинок побудуємо, і будемо жити в ньому всі разом під одним дахом.

Але іншим поросятам зовсім не хотілося працювати. Їм більше подобалося в ці останні теплі деньки перекидатися, стрибати по лугу й просто гуляти, ніж тягати важкі камені та рити землю.

- Ні, зараз не хочемо, ще встигну! До зими далеко. Ми потім зробимо, а зараз ще краще погуляємо, - з цими словами Ніф-Ніф перекувырнулся через голову в опале листя.

- Так. Я сам собі хату збудую, - сказав Нуф-Нуф і завалився прямо в калюжу.

- І я теж, - додав за ним Ніф-Ніф.

- Ну гаразд, робіть як хочете. Тоді я сам буду будинок собі будувати. Вас не буду чекати - сказав Наф-Наф.