- У мене гарний будинок,

Новий будинок, міцний будинок,

Мені не страшний дощ і грім,

Дощ і грім, дощ і грім!

І в цей час з-за кущів на галявину вискочив Ніф-Ніф.

- Ну, от тепер і твій дім зовсім готовий! - сказав братові Ніф-Ніф. - Казав же я, що з будівництвом будинку ми і самі швидко впораємося! А тепер ми можемо грати далі і робити все, що захочемо!

- А давай сходимо до Наф-Нафу, подивимося, який він побудував собі будинок! - Сказав Нуф-Нуф. - Щось давно він не з'являвся.

- Підемо, помотрим. - Погодився Ніф-Ніф.

І вони, задоволені, що їм більше ні про що не треба дбати, пішли до Наф-Нафу, весело наспівуючи по дорозі.

А Наф-Наф ось вже кілька днів будував собі кам'яний будинок. Спочатку він наносив каменів, намісив глини і тепер зовсім нікуди не поспішав, і не поспішаючи будував собі міцний, надійний будинок, в якому можна сховатися від вітру, і від дощу, і від холоду. Двері в своєму будинку він зробив дубову. Вона вийшла важка, міцна, і закривалася на засув, щоб злий сірий вовк з сусіднього лісу не міг залізти в будинок. Коли прийшли Ніф-Ніф і Нуф-Нуф, він щосили працював.

- Що це ти таке робиш? - закричали здивовані Ніф-Ніф і Нуф-Нуф в один голос. Це що, будиночок для поросяти, або справжня фортеця?

- Будинок у поросяти і повинен бути справжньою фортецею! - відповів їм на це Наф-Наф, і продовжив працювати.

- Цікаво, чи не збираєшся ти воювати з ким-небудь? - прохрюкал сміючись Нуф-Нуф і підморгнув Ніф-Нифу.

І два братики порося так розвеселилися, що їх рохкання і вереск рознеслися по всій галявині далеко-далеко. А сам Наф-Наф продовжував як ні в чому не бувало класти кам'яну стіну свого будиночка, і при цьому наспівував собі під ніс таку пісеньку: